середа, 19 березня 2025 р.

Максим Рильський і Ліна Костенко

 Максим Рильський  і Ліна Костенко - два великих поети, гордість України. Вони народилися в один день – 19 березня. Тільки з різницею в 35 років. Максим Тадейович - у 1895 році, Ліна Василівна – у 1930.
Ліна Костенко присвятила Рильському вірш:
Ледь-ледь торкаю слово аквареллю
прив'ялий ранок, тиша, парапет.
З кленового туманного тунелю
виходить Рильський, майже силует.
Різьба по небу - дерево черлене.
Я теж з туману обрисом з'явлюсь.
Він сумно-сумно дивиться на мене,-
хто я така, чого я так дивлюсь.
А я дивлюся... Я хвилююсь трохи...
І розминулись. Тільки силует.
Оце і все. Зустрілись дві епохи.
Дурне дівчатко і старий поет.
Кружляє листя, і не чутно кроків.
Пейзаж, котрому років, років, років.
Ліна Костенко

пʼятниця, 21 лютого 2025 р.

Люблю свою мову, її не цураюсь

...Люблю свою мову, її не цураюсь.
Я нею, мов ковдрою, ніжно вгортаюсь.
Я нею живу, я ті чари вплітаю —
У душу свою і у серце впускаю.
Я п'ю її, як каву в скляній філіжанці,
Що кожним ковтком, насолоджуюсь вранці.
Я дихаю нею і велич вдихаю,
Ріднішої, кращої мови не знаю.
Вона — солов'їна, вона — барвінкова,
Вона — промениста, як зірка ранкова.
Вона — мелодійна, привітна, яскрава,
Як мамині руки: і ніжна, й ласкава.
Вона — колоритна, етнічна, співуча,
Як рідна земля: і багата, й родюча.
Як смичок на скрипці, мелодію грає,
Так мова моя, моє серденько крає.
О, як не любити цю мову барвисту,
Її, калинову, прекрасну і чисту!
І ллється вона, як потоки джерельні,
Як фарби в полотна, прості, акварельні,
Як перші, з отави, весняні покоси,
Як із гір, ще не займані, чистії роси.
Як сонце, привітна, як зорі, сакральна,
Як дзвони у Лаврі , що чисто криштальні.
Як скарб — діамант на святкову ряднину,
Вбираю намисто зі слів кожну днину.
Ця світла сорочка в намисті засяє,
І слово, як зерно, з землі проростає.
В ній пагони в'ються, в них множиться сила,
Бо мова — то є всемогутнії крила.
Леліймо ті крила, щоб вільно літати,
І рідную мову в світах прославляти!
В ній — код генетичний, приправа до слова,
Така всеосяжна й могутня в нас мова.
Любіть рідну мову, плекайте їй славу,
Бо мова — візитка, твоєї Держави.
Бо мова — бальзам...
Тож її пиймо по вінця.
Любім солов'їну!
Бо ми — українці!
© Світлана Онуляк - Мінтенко

З Міжнародним днем рідної мови!

Будь ласка, українською, панове !
Ка***ської не розумію я.
Бо вчила не язик, а рідну мову,
Вона ж моя, до йотоньки моя!
Будь ласка, українською, народе,
Чи ж варто гнити у душі щодень ?
Вмирає нація, коли вбивають мову
І залишається обгортка з них лишень.
Будь ласка, українською...
Будь ласка!
Чужому вчитись не цураюсь я,
Але не знати мови — це поразка
Не наша тільки, а твоя й моя!
Будь ласка, українською сьогодні,
Щоб діти не соромились її,
Бо близько буде біля нас безодня,
Коли ж до мови будемо черстві.
Будь ласка, українською, панове...
Щоб рід наш жив і був могутній цвіт.
Невже не соромно не знати рідне слово ?
То чим ми хочем дивувати світ ?
Будь ласка, українською, на хвилю...
Бо тільки в ній я чую передзвін,
І поле в житі, небо синє - синє
І бачу тих, що вже встають з колін.
Будь ласка, українською, панове,
По пояс я вросла в своїй землі.
І знаю точно, що батьківська мова
Ще з молоком грудним тече в мені.
Будь ласка, українською, панове...
Це наш живий, ще з прадідів ланцюг,
Який єднає покоління словом,
Народ єднає, а не волоцюг!
Будь ласка, українською, панове...

© Оксана Граб'юк

субота, 6 січня 2024 р.

6 січня народився Василь Стус

Сьогодні виповнюється 86 років від дня народження визначного українського поета, перекладача, літературознавця, публіциста й правозахисника  Василя Стуса.
Людина рідкісного таланту, що обрала долю борця.
13 років із відміряних йому долею 47 він провів у радянських таборах. Але навіть у найтяжчі хвилини життя поет твердо вірив, що вернеться до народу своїм словом, що його почує Україна. І ця його непоступлива віра в моральний абсолют виявилася прозірливішою за розпачливе примирення з дійсністю багатьох із нас.
Його поезія лунає в Україні і за її межами, її почули, в неї вслухаються і будуть слухати...
 Національну премію імені Т.Г. Шевченка і звання Героя України Василь Стус отримав посмертно.

Минає час моїх дитячих вір.
І я себе з тим часом проминаю.
І вже не віднайдусь. І вже не знаю,
А чи впізнав би на човні новім
Свій давній берег. Ні, напевно, ні.
Бо сам собі, відринутий від болю,
Пливу за днем, за часом, за собою
в новому необжитому човні.
Ні небожителі, ні жебоніння трав,
Ні перехлюпи хвиль — ніщо не скаже
Тобі про повертання. Не розв'яже
Твого питання: годі чи пора...
Ти сам пливеш, відринутий від себе.
І лиш за гребнем прозираєш гребінь.
Василь Стус
1964
Художник Володимир Слєпченко (Київ)

субота, 23 грудня 2023 р.

Марко Вовчок. Таємнича зірка

22 грудня
виповнюється 190 років з дня народження 
Марії Олександрівни Вілінської (Марка Вовчка) – української письменниці та перекладачки (1833-1907). ЇЇ називають «українським Жорж Сандом», вважають «фатальною жінкою».
Іван Франко писав: "Шевченка і Марка Вовчка я вважаю найбільшими талантами нашої дотеперішньої літератури, найбільшими майстрами нашого слова", - 
Марія Вілінська походила із збіднілої дворянської родини. Рідною мовою письменниці була російська, втім найширшого визнання вона отримала з часу виходу в світ низки творів, написаних українською мовою. Вважається, що саме її чоловік, етнограф та фольклорист Опанас Маркевич прищепив письменниці любов до української мови та культури, втілені авторкою на сторінках її літературного доробку.
Авторський спадок Марка Вовчка сформовано тритомною збіркою творів «Народних оповідань», опублікованих впродовж 1857-1865 рр. Твори Марка Вовчка за життя були перекладені багатьма європейськими мовами, а французька редакція повісті "Маруся" отримала нагороду Французької Академії і стала класичним твором французької дитячої літератури, витримавши майже двадцять видань.
У 17 років Марія вийшла заміж за українського етнографа, фольклориста Опанаса Марковича і виїхала в Україну.
Марко Вовчок знала близько 10 мов, вільно володіла французькою, англійською мовами. Вона багато перекладала. Перелік перекладених нею творів склав би цілу бібліотеку зарубіжної літератури.
Невичерпним джерелом творчості для Марка Вовчка був Шевченків "Кобзар". Вона вважала Шевченка літературним батьком, ідейним спільником.
"Яке величне, прекрасне створіння ця жінка," - писав про неї Тарас Шевченко, а ще називав "кротким пророком та донею".
Завдяки літературній діяльності Марка Вовчка значно зросла роль української літератури в 40-60 рр.ХІХ ст.
Версія виникнення псевдоніму М. Вілінської – прізвище її першого чоловіка Марковича. Згодом письменниця познайомилася з Пантелеймоном Кулішем, який вигадав "Марко Вовчок", поєднавши прізвище чоловіка Марії з її "вовкуватістю" у спілкуванні. Попри славетний псевдонім, який наразі знає майже кожен українець, сама письменниця люто ненавиділа це "прізвисько".
Сучасники підтверджували, що у спілкуванні Марія була небалакучою, "вовчкуватою". Ганна Барвінок, дружина Пантелеймона Куліша, згадувала про неї: "…Була мовчазна, мало говорила, так що трудно було узнати її розум. Може, од того Куліш назвав її "Вовчком", що вона наче злякана, мовчуща!"
Марія ніколи не заперечувала вигадки про себе і не спростовувала публічно помилки стосовно її біографічних даних. Письменниця була впевнена, що біографію людини варто писати тільки після її смерті. Вона ніде не друкувала свого портрета до 1902 року.
Останні роки життя Марко Вовчок мекшала на Кавказі. Вона прожила 73 роки, виглядала теж досить молодо, як на свій вік. Померла від раку мозку на Північному Кавказі в передмісті міста Нальчика, де й похована.
Чоловіки нею захоплювалися, боготворили, кохали й проклинали. Через неї накладали на себе руки. Жінки пліткували, ревнували, заздрили, осуджували й ненавиділи. У звабливої Марка були романи і з П. Кулішем, і з І. Тургенєвим, і з М. Добролюбовим, і з О. Пассеком, і з Д. Писарєвим. Проте урешті-решт її останнім чоловіком і другим законним був дрібний чиновник М. Лобач-Жученко, який був молодший на 17 років. Серед дослідників існує думка, що твори Марка Вовчка, написані українською мовою, – зовсім не її пера, а авторства Опанаса Маркови­ча, чоловіка письменниці. Зокрема, так думають про «Народні оповідання», «Інститутку», «Невільничку», «Кармелюка» та інших.

Максим Рильський і Ліна Костенко

 Максим Рильський  і Ліна Костенко - д ва великих поети, гордість України.  Вони народилися в один день – 19 березня. Тільки з різницею в 35...