вівторок, 3 січня 2023 р.

3 січня 1942 року народився Анатолій Погрібний

Наша мова як єдина державна мова в  
Україні і на сьогодні, і на прийдешні часи    
це той рубіж, з якого ми, українці,… ніколи, ні 
 за яких обставин не зійдемо
Анатолій Погрібний

Він належав до тих патріотів-інтелігентів, які тримають небо Українського Світу. Письменник, літературознавець, публіцист, політик, державний і громадський діяч. Академік, доктор філології. Людина академічних знань і непохитних українських
світоглядних цінностей.
3 січні 1942 року народився Анатолій Григорович Погрібний у с. Мочалище Бобровицького району на Чернігівщині.
А.Г.Погрібний – автор понад тисячі статей та кількох десятків монографій.
2007 р. побачили світ останні книги А.Погрібного: публіцистична «Захочеш і будеш» і літературознавча — «Літературні явища і з´яви».
Протягом десяти років Анатолій Погрібний був автором і ведучим популярної публіцистичної радіопередачі «Якби ми вчились так, як треба», підносячи суспільно значущі проблеми та захищаючи українські мову й культуру.
А.Г. Погрібний помер у ніч з 9 на 10 жовтня 2007 р. в Києві. Його називали «народним професором» і «кумиром мислячих студентів».
2006 р. Анатолій Погрібний став лауреатом Шевченківської премії. В урочистій промові під час вручення премії видатний письменник наголосив: «Мусимо будувати Україну як європейськи зорієнтовану, соціально зорієнтовану національну державу українського народу, у якій має бути добре всім, але у якій мусять неухильно, послідовно підтримуватися українські національні пріоритети – у політиці, економіці, культурі, мові. Це й буде Шевченкова Україна…»
«Він був найщирішим, найпалкішим українцем, – свідчив Юрій Мушкетик. – Він ішов цією дорогою беззастережно, його залякували, йому погрожували, але він ішов, не шкодуючи ні сил, ні здоров’я… Багатьом він повернув віру в Україну, повернув віру в те, що наша держава буде жити, вона безсмертна».

Немає коментарів:

Дописати коментар

8 січня народився Василь Симоненко

Можна жить, а можна існувати, Можна думать - можна повторять. Та не можуть душу зігрівати, Ті, що не палають, не горять! 8 січня 1935 року ...